АКУ. Про фестивалі і не тільки мовою цифр і фактів.

Статистика - цікава і захоплююча справа. Про неї кажуть, що вона знає все! Що ж стосується її в КВНі, то вона додає грі спогади, влаштовує інтригу, навіть налаштовує на гру. Цифри і факти можуть зробити звичайну зустріч КВН справжнісіньким „манчестерським дербі” або довгоочікуваною „помстою” за минулі невдачі. А може навпаки перетворити гру, в якій зустрічаються давні друзі у свято гумору. Подібні рахунки є під час кожного фестивалю „Жемчужина у моря”. Згадати хоча б початок виступу млинівської „Бомби” у Суперкубку, яка відразу жартівливо повідомила, що кубок її не цікавить - головне залишити позаду „Гостей города”! Жарти жартами, а декому було важливо довести свою перевагу над земляками. І дуже довго треба було пояснювати, що ніякого рейтингу на фестивалі не існує і ніколи не існувало, адже жюрі на іграх майже повністю змінювалося. А як порівнювати думки і оцінки різних людей у різних іграх? До того ж у кожної гри свої умови та цілі. Та магія цифр не відпускає допитливих. Спробуємо і ми до них повернутися. Можливо комусь це й справді цікаво.

Почнемо з того, що до початку фестивалю в списках його учасників за 15 років (1994 - 2008 рр.) значилось 492 команди . Тому не важко було порахувати, що восьмий новачок після виступу у „привітанні” здобуде історичний номер 500! Ця подія припала на четверту гру першого ігрового дня і мені, як редакторові, не важко було спрогнозувати і прорахувати „щасливу команду”. Але ж без курйозу не обійшлось. За 5 хвилин до початку гри одна з команд-дебютантів відмовилась зіграти у призначений їй час. Випадок унікальний ще й тим, що це відбулось вперше (!) за 12 років, які я обіймаю цю посаду в АКУ. Звичайно, команді надали можливість виступити в інший день, а цей непередбачений випадок „обрав” господаркою 500-го номера дівчат із харківської команди „Я лучше промолчу”. На швидкоруч віддрукували „ювілейний” диплом і його урочисто вручив команді після закінчення гри президент АКУ Михайло Агранат. До речі, керівник колективу Тетяна Смольнякова вже здобувала фестивальну нагороду. Вона у складі іншої харківської команди дівчат „F-1” ставала переможницею у 2004 році на юнацькому фестивалі „Жарт-птиця”! Пройшло рівно 5 років! Ось такий „невидимий місток” від минулого до сьогодення. 

Якщо існує статистика у інших лігах чи на фестивалях, то можемо з ними позмагатись ще в одній номінації. Можете самі придумати їй назву. А я лише повідомлю факт. В 12-й раз на фестивалі побували команди „Азовський проспект” з Бердянську (1998-2009, перший раз під назвою „Біспрут”) та черкаська „Зворотна тяга” (1997-2007, 2009). Уявіть лише ці цифри в просторах часу! Це ж ще минуле століття!!! Скільки змін пройшло в колективах, скільки людей виступало під цими назвами, скільки тисяч кілометрів залишилось за спинами ветеранів АКУ, що відіграли 12 сезонів! Ці команди навіть грали разом у фіналі першого Кубку України в 1999 році. І стали учасниками події яка теж має свою дивну легенду. Тоді гра проходила в Черкасах в рамках Всеукраїнського фестивалю „Через терни до зірок” просто неба. Несподівана злива перервала хід гри, зіпсувала апаратуру... Її продовжили лише через добу, вже під дахом. Таким чином фінал тривав два дні. Є десь ще такий рекорд? Але після цього АКУ на подібні експерименти більше не наважувалася. 
І ось на фестивалі „Жемчужина-2009” за вірність грі і співпрацю командам вручено спеціальні дипломи, що засвідчують 12-річний шлях колективів у Асоціації „КВН України”. Ці почесні нагороди (ех, на жаль, нема в нас своїх орденів!) отримали незмінні керівники „Зворотної тяги” Олексій Хандусь та „Азовського проспекту” Ірина Краснікова і Олег Хіора. А вручала їх найдобріший представник у складі жюрі Марина Поплавська.

Серед багатьох фактів, цікавою виглядає й наступна інформація. Донецький національний технічний університет має представництво в АКУ рівно 10 років (з 1999). За цей час від ВУЗу грало 10 команд: ДонГТУ, „В розыске”, „Не факт!”, „КАКая РАЗница?”, „Чисто случайно”, „Вторая смена”, „Мы не виноваты”, „ФМФ”, „Спальный район”, „Дети Пол-ка”. Цей рекорд ще довго буде згадуватися. Так само як і те, що за всіма цими командами 10 років стоїть одна людина - Олена Веніамінівна Багза, справжня МАМА КВН у цьому ВУЗі.

Є новий рекорд і на дитячому фестивалі! Ну хоча б орієнтир для наступних рекордів. Відразу дві (!) команди делегувала на „Жарт-птицю - 2009” Сумська спеціалізована школа № 9. „Сафо и дневники красной туфельки” і „Нас заставили” приємно дивували не лише своєю кількістю, а і якістю дитячого гумору. Також успішно грала (у вже новому складі) ще одна команда із Сум - минулорічний володар „Гран-прі” „На грані фолу”. Стільки ж на „Жарт-птиці” було і предствників Луганщини: „Нове покоління”, „P.S. Лугарі” (Свердловськ) та „Піщаний кар’єр” (Сєвєродонецьк). Найбільше ж прибуло команд з Вінниччини - 4! „Не ВТКай” у юнацькому та у дитячому - „Всі свої”, „Іриски” і „Полігон” із Козятина. Багато це, чи мало? Відповідь дайте самі, якщо врахуєте, що Київ, Харків, Донецьк, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса... взагалі ігнорують дитячі змагання КВН.

Ігор УРБАНСЬКИЙ,
головний редактор Асоціації „КВН України”